ДНЗ "Городищенський професійний ліцей" - одне з найстаріших в системі профтехосвіти Черкащини. Відлік його історії починається 10 квітня 1922 року, коли при Городищенському цукрово-пісковому і рафінадному заводах було створено школу ФЗУ. |
На той час це був заклад для підготовки робітничих кадрів масових професій. Він мав назву "П'ятаковська районна школа фабрично-заводського учнівства при Городищенському імені П'ятакова цукрозаводі", а пізніше – "Районна школа фабрично - заводського учнівства".
Школа готувала кваліфікованих робітників як масових професій (столярів, теслярів, слюсарів, токарів, ковалів, котельників), так і технологічних професій: апаратників-варників утфелю, сатураторників, випарювальників, дифузійників, різальників буряків та ін. Потреба в них була надзвичайно великою. Адже під час громадянської війни більшість цукрових заводів було зруйновано, що призвело до різкого падіння виробництва цукру. Якщо в 1913-1914 роках в тодішній Російській імперії, в складі якої була й Україна, на 240 цукрових заводах вироблявся один мільйон 360 тисяч тонн цукру, то в 1921 році його виробництво становило всього 47 тисяч тонн на рік
Термін оволодіння професіями в школах ФЗУ становив від одного до 4 років і залежав від їх складності. В Городищенській школі встановили 4-річний термін. Контингент учнів в перші роки роботи закладу був невеликий. Так в 1922-1923 рр. навчалось 17-20 осіб, в 1924-1925 рр. - біля 40, в 1926-1927рр. - 70-75. Навчання ділилось на два періоди: зранку і до обіду впродовж чотирьох годин — теорія, після перерви - практика (також 4 години).
Дирекція Городищенського цукрового і рафінадного заводів виділила спеціальне приміщення, де було організовано виробничі майстерні та навчальні класи. Школі також було передано будівлю (нині — вул. Театральна, 13), в якій тоді на другому поверсі розташувався гуртожиток, а на першому - господарські приміщення (кухня, їдальня, кладова; пральня). Канцелярія знаходилась в цукрозаводі.
Один із перших випускників школи згадував: "В той час в школі був один токарний станок, двоє тисків і два ковальських горна. Не кращим було і матеріальне забезпечення учнів, спочатку навіть не було постільної білизни, матрацами служили солом'яні мати, замість простирадл – рядна. В такому становищі школа була до 1925 року, а потім матеріальні умови учнів почали поліпшуватися: держава почала виділяти великі кошти на харчування вихованців, їм видавалась постільна білизна; всі учні. незалежно від терміну навчання, отримували стипендію в розмірі 12 карбованців 50 копійок на місяць”.
В 1922 році в школі було створено комсомольську організацію - структурний підрозділ комсомольського осередку городищенських заводів. Першим її секретарем був Михайло Кузнєцов, майбутній генерал Радянської Армії.
Нова віха в біографії закладу датована 11-им травня 1944 року, коли рішенням Уряду тодішнього СРСР, наказом Міністерства харчової промисловості Союзу за № 119 було відновлено Городищенську школу ФЗУ і вже влітку 44-го на навчання було прийнято 75 осіб.
В перший рік свого існування школа входила до складу цукрокомбінату, а далі, з 1945-го отримала статус самостійної господарської одиниці з правами юридичної особи. Учні забезпечувались триразовим безкоштовним харчуванням, спецодягом, постільною білизною і отримували заробітну плату в розмірі 17 карбованців на місяць. З утворенням Укрголовцукру (50-і роки) поліпшилась методична робота і контроль за роботою школи. До утворення Черкаської області (1954р ) вона підпорядковувалась безпосередньо Київському бурякоцукротресту. З утворенням Черкаського бурякоцукротресту в 1954 році заклад став його структурною одиницею. Покращилось матеріальне постачання. Контингент учнів зріс до 150 осіб. У квітні 1958 року за рішенням Президії Верховної Ради УРСР та згідно з наказом Київського раднаргоспу деякі школи ФЗУ було реорганізовано, а інші – укрупнено. Було видозмінено і Черкаську автошколу, а також відповідно і її матеріальну базу: всіх 180 учнів переведено в Городищенську школу. Загальна кількість учнів зросла до 320-350 осіб. Заклад почав вести також підготовку спеціалістів - механізаторів для колгоспів, радгоспів і цукрозаводів області.
Навчання в школі, починаючи з 1958 року, велось за професіями:
1 Механізатор широкого профілю – грейферист, автокранівник, водій тракторних навантажувачів ТЛ-3, водій автомобіля (2-3 класу).
2. Слюсар КВП і автоматики (із 1959р. ).
3. Машиніст парових котлів ТЕЦ(із 1959р.)
4. Електромонтер.
5. Апаратник-варник утфелю, випарювальник, сатураторник, дифузійник із кваліфікацією слюсаря.
6. Столяр-модельник.
7. Токар (із 1958р.).
8. Муляр-штукатур (із 1959р.).
В післявоєнні роки зміцнювалась матеріально-технічна база. В 1961 році розширено навчальний корпус, придбано багато нового обладнання. В 1964 році побудовано гуртожиток на 169 місць, який пізніше перебудовано в навчальний корпус, обладнана токарна майстерня площею близько 300м2. В 1974р. колективом введено до ладу гуртожиток на 260 осіб.
Велику допомогу училище надавало ці роки не лише підприємствам Черкаського бурякоцукротресту, а й підприємствам інших промислово-виробничих об'єднань. Учні та працівники брали участь в реконструкції Городищенського цукрового комбінату, Рижавського цукрозаводу (Жашківський район), в будівництві Пальмірського цукрозаводу, що в Золотоніському районі Черкаської області, Трипільської ГРЕС (Київська область). 3 1975 року учні почали оволодівати поряд із основними ще й суміжними професіями. Училище неодноразово досягало успіхів у Всесоюзному соціалістичному змаганні. Так, за 1978-79 навчальний рік ПТУ-14 постановою колегії Держкомітету СРСР з професійно-технічної освіти та Мінхарчопрому СРСР від 17 листопада 1979 року йому присуджено ІІ-місце і нагороджено дипломом та грамотою. За високі показники у навчально-виховній роботі у 1980-81 навчальному році його нагороджено дипломом І ступеню.В 1980 - 81 побудовано і уведено в експлуатацію електрозварювальний і слюсарний цехи, придбано нові автомобілі ЗІЛ-130, ГАЗ-53, автокран.
3 січня 1986 року профтехучилище підпорядковано Черкаському аграрно-виробничому об'єднанню цукрової промисловості, а згодом - обласному управлінню освіти. Всього за час існування закладу підготовлено 20 тисяч висококваліфікованих робітників, переважна більшість яких склала основу трудових колективів району і області.
Першим директором школи ФЗУ був Веніамін Володимирович Маєвський (10.04.1922-1941 рр.)
В післявоєнні роки колектив очолювали Микола Андрійович Ільїчов, Семен Моїсеєвич Корнієнко, Іван Петрович Любченко (1944-1950 рр.), Олександр Петрович Паламарець (1950 - 1956 р.р.), Андрій Гаврилович Кравченко (1956-1972 рр.), Анатолій Іванович Горідько (1972-1985 рр.), Володимир Степанович Лисенко(1985-1986 рр.). Станіслав Леонідович Костогриз (1986-1991 рр.), Борис Михайлович Козак (1991-2001 рр.) Анатолій Миколайович Лисенко (2001-2014,) .З 2015 року директором ліцею працює Моргун Віктор Володимирович
Славні традиції багатьох поколінь працівників ліцею у навчанні і вихованні робітничих кадрів продовжуються і сьогодні.
|
|
